Мета: Поглибити
систему знань, умінь учнів у роботі з друкованими джерелами, формувати
інформаційно-бібліографічну культуру. Навчити учнів оформляти списки
використаних джерел, навчити складати
бібліографічний опис книжки.
Обладнання: - Книжкова
виставка. Художні твори, підручники, навчально-методична література,
періодичні видання (газети та журнали),
Наочність: Комп’ютер, проектор, презентація. Плакат, міні-таблиці (бібліографічні описи ) та інше.
Хід уроку
І. Організаційний
момент.
II. Актуалізація опорних знань.
Бесіда.
1.
Які вимоги до оформлення рефератів, курсових та дипломних робіт? (Це
ознайомлення, вибір літератури та оформлення списку використаних джерел)
2.
Чи дійсно
бібліографічний опис є візитною карткою видання? (Як читати та вилучати
інформацію)
III. Вивчення нового матеріалу.
Лекція.
Оформлення
списку використаних джерел. Бібліографічний
опис.
І. Оформлення списку використаних джерел
Наукове
дослідження завершується списком використаної літератури. Ця структурна частина
наукового дослідження має назву "Список використаних джерел". Інші
назви такі як "Література", "Бібліографія" вживати в
курсових, дипломних чи дисертаційних роботах не рекомендується.
В
результаті роботи ви складете нове джерело інформації: твір, доповідь, реферат,
виступ, курсову чи дипломну роботи. У закінченому вигляді інформація повинна
відповідати певним правилам:
•
правилам грамотного оформлення зносок;
•
правилам складання бібліографічного опису документа;
•
правилам грамотного складання переліку використаної літератури.
1. Порядок подання літературних джерел у бібліографічному
переліку. Матеріал у бібліографічному переліку може бути
розташований в одному із таких порядків: (1) в алфавітному порядку прізвищ
перших авторів або заголовків (такий спосіб є найпоширеніший та універсальний);
(2) у хронологічному порядку, або (3) за порядком появи посилань у тексті
(такий спосіб вважають у ВАК найдоцільнішим.
Для курсових та дипломних робіт доцільним є
алфавітно-нумераційний порядок запису літературних джерел. Записи розташовують
в алфавітному порядку за прізвищами авторів або перших слів назв творів,
записаних не на автора. Авторів, які мають однакові прізвища записують в алфавітному
порядку їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за алфавітом перших букв
назв його праць. Праці одного автора з однаковою назвою записують за
хронологією.
Список
літератури має єдину наскрізну нумерацію від першого до останнього номера.
Літерні додатки (а, б, в і т.д.) до порядкових номерів не передбачені.
Основна
вимога до укладання списку використаних джерел – однотипне оформлення і
дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис творів друку.
2. Регламентація опису творів
друку . В Україні діє державний
стандарт, який відповідає розробленій Секцією каталогізації Міжнародної
федереції бібліотечних асоціацій та закладів (IFLA) серії документів –
Міжнародному стандартному бібліографічному описові (ISBD).
Плакат
Бібліографічний
опис складається за схемою:
Заголовок
бібліографічного запису. Основна назва [Загальне позначення матеріалу] =
Паралельна назва: підназва / відомості про відповідальність. - Відомості
про видання / відомості про відповідальність, що стосуються видання, додаткові
відомості про видання. - Зона специфічних відомостей. - Місце видання:
ім'я видавця, дата видання. - Специфічне позначення матеріалу і обсяг: інші
відомості про фізичну характеристику; розмір + супровідний матеріал. - (Основна
назва серії / відомості про відповідальність, що стосуються серії, ISSN; номер
випуску серії). — Примітки. - Стандартний номер = Ключова назва:
умови доступу й ціна.
ІІ. Бібліографічний опис -
це візитна картка видання, точніше його паспорт. В установленній формі
бібліографічного опису важлива кожна буква, крапка, кома. Дуже важливо вміти
його читати, вилучати з нього всю закладену інформацію. З бібліографічного
опису можна дізнатися назву і жанр, імена авторів, художників, редакторів,
перекладачів. Суттєвими є такі відомості, як час та місце видання книги. За
кількістю сторінок ви одразу можете оцінити солідність видання. Складаючи
списки використаної літератури у своїх роботах, необхідно також слідувати
прийнятим правилам опису книги, статті. Вони утверджені державними органами і
називаються стандартами.
Існують відмінності у бібліографічному
описі (1) книг (однотомових та багатотомових видань), (2) серійних видань
(періодичних, серійних, видань, що продовжуються), (3) окремих частин видання
(статей із журналів, збірників, енциклопедій тощо; розділу, тому, випуску
багатотомного або серійного видання), (4) інших документів (дисертацій, звітів
про науково-дослідну роботу, неопублікованих перекладів, карт, державних
стандартів тощо).
Останнім часом виникла потреба
оформлювати посилання на публікації у всесвітній комп’ютерній мережі Internet,
опублікованих на компакт-дисках (CD-ROM) тощо.
1. Основні елементи
бібліографічного опису . До них належить інформація про автора (-ів), назву
твору, вид видання, за потреби – про перевидання чи переклад, місце видання,
видавця, рік видання та обсяг публікації.
1.1. Дані про автора У науковій
роботі ініціали осіб, яких згадують, пишуть перед прізвищем. У бібліографічному
описі навпаки – на перше місце ставлять прізвище. Ця вимога стосується і опису
іноземними мовами. Наприклад:
Прізвища авторів наводяться у
тій послідовності, в якій вони подані у виданні. Прізвища авторів розділяють
комами (,). Якщо це роботи двох або трьох авторів, то можна подавати лише
прізвище та ініціали першого і додаючи слова "та ін.".
Книги чотирьох та більше авторів, а
також видання, що не мають індивідуальних авторів, записують за назвою.
Інформацію про авторів, індивідуальних чи колективних (назву інституції від
імені якої публікується робота) подають після назви через косу лінію (/). У
цьому випадку ініціали ставлять перед прізвищем. Якщо авторів понад чотири,
можна вказати перших три, додаючи слова "та інші", "et
al.". Можна також навести прізвища всіх авторів, якщо прізвище наукового
керівника або автора важливої наукової теорії не увійшли до переліку перших
трьох.
Дані про наукові ступені, вчені та
почесні звання, родові та шляхетські титули, посаду, місце праці, які часто
наводяться на титульних сторінках книг в
описі опускають.
1.2. Дані про назву та вид видання . Назва
роботи подається так, як подано на титульному аркуші. Якщо після назви подано
другу назву – відомості, що доповнюють, уточнюють, пояснюють основну назву
роботи, то їх наводять в описі, відокремивши від основної назви двокрапкою (:).
Друга назва не скорочується.
Після назви, за потреби, уточнюються
відомості про видання. Наприклад, "Навч. посібник",
"Підручник", "Енцикл. словник", "Довідник",
"Зб. статей", "Зб. наук. праць", "У 50 т.",
" тощо. Перед уточненням ставлять двокрапку (:). Слова в уточненні
дозволяється скорочувати відповідно до норм стандарту.
1.3. Дані про переклад після назви
через косу лінію (/) вказують дані про переклад: "Пер. з англ.
С.Панчишина" або просто "Пер. з яп.", "Пер. з нім." .
Якщо книга має понад три автори, то після даних про переклад ставлять крапку з
комою (;) і перелічують авторів.
1.4. Дані про перевидання Дані
про перевидання і опис змін (виправлене, доповнене, перероблене тощо) подаються
після даних про автора (-ів) і виділяються з обох боків тире (–).
Порядковий номер видання подають завжди
спочатку, арабськими цифрами, незалежно від того, як надруковано в книзі. До
шифри додається через дефіс закінчення (-ге; -тє; -те; -ме);
1.5. Вихідні дані видання Після
інформації про автора, назву і перевидання подають інформацію про те, де, хто і
коли видав книгу. Після назви видання і після вихідних даних ставлять крапку і
тире (.–).
Першим елементом вихідних даних є місце
видання. Місце видання наводять повністю у називному відмінку. Скорочується
лише назва м. Київ (К.).
В описах книг іноземними мовами
допускається скорочення назв міст: англійською мовою – Нью-Йорка (N.Y.),
російською – Москви (М.) та Санкт-Петербурга (Спб.).
Після вказання місця видання
ставлять двокрапку (:).
Наступним елементом вихідних даних є назва
видавництва, яку подають коротко, без лапок, опускаючи слово
"видавництво".
Якщо у книзі зазначено два
видавництва – то вказують обидва. Перед назвою кожного видавництва повинна
стояти двокрапка (:). Наприклад: (міні-таблиця)
Якщо ж книгу видали спільно три чи більше
видавництв, то вказують перше зі словами "та ін.". Після назви
видавництва ставлять кому (,) і вказують рік видання. Рік видання зазначають
арабськими цифрами. Слово "рік", а також місяць і число не наводять.
Наприклад: (міні-таблиця)
Дату друкування книги замість року
видання не використовують. Якщо рік видання не зазначено, тоді пишуть
"Б.р." (без року) . Після року видання ставлять крапку і тире (.–).
1.6. Обсяг видання – дані про кількість
сторінок, аркушів, стовбців.
Наприкінці опису, звичайно в списку
використаної літератури, зазначають загальний обсяг видання. Кількість сторінок
пишуть цифрами і додають скорочено слово сторінка (с. – укр.). В описі не
враховують сторінки з випускними даними, рекламою, анотацією тощо.
Якщо у книзі нумерація сторінок наведена
арабськими або (і) римськими цифрами то так подають і в описі: Наприклад
(міні-таблиця)
У деяких виданнях передмова,
вступ, зміст тощо нумерують римськими цифрами, а основний текст – арабськими,
тоді в описі це зазначають через кому: Наприклад (міні-таблиця)
Якщо у виданні пронумерований лише
один бік аркуша, тоді вказують кількість аркушів (арк.). Часто, особливо в
енциклопедичних та словникових виданнях, нумерують не сторінки, а стовбці. У
такому випадку зазначають кількість стовбців (стб.).
2.1
Бібліографічний опис книги може
мати два варіанти: книга може бути записана на автора (-ів) або за назвою.
Книга одного – трьох авторів записується лише на автора: (міні-таблиця)
Книга, яка має понад три автори
може бути записана у двох варіантах – за назвою, чи за прізвищем першого
автора: (міні-таблиця)
Книгу колективного автора
записують за назвою. За цими ж правилами записують і багатотомові видання,
перекладні видання, та збірники наукових праць.
2.2. Бібліографічний опис робіт розповсюджених на
правах рукопису. До таких робіт належать дипломні роботи, кандидатські та
докторські дисертації, автореферати дисертацій та депоновані рукописи. Для
опису використовують інформацію, подану на титульному аркуші роботи. Наприклад,
у дипломній роботі(міні-таблиця)
2.3. Аналітичний бібліографічний опис є
бібліографічним описом частини твору: статті, розділу, частини, параграфа. Статті
описуються за такою схемою: прізвище автора (-ів), назва статті, (//),
2.4. Бібліографічний опис журнальних
статей . Cтатті, опубліковані в періодичних виданнях, є найчисельнішим
компонентом списку використаних джерел. Журнальні статті описуються за такою
схемою: прізвище автора (-ів), назва статті, (//), назва журналу, (.–), рік
видання, (.–), номер журналу (або том і номер), (.–), сторінки, на яких
надрукована стаття. В аналітичному бібліографічному описі скорочення слова
сторінка подається українською мовою як С.. Приклади бібліографічного опису
статей: (міні-таблиця)
2.5.
Бібліографічний опис газетних статей . Cтатті, опубліковані в газетах, є
не чисельним компонентом списку використаних джерел. Газетні назва газети,
(.–), рік видання, (,), число і місяць, (.–), сторінки, на яких надрукована
стаття (якщо газета має більше 16 сторінок). Приклади бібліографічного опису
газетних статей: (міні-таблиця)
2.6. Бібліографічний опис
статей, опублікованих в неперіодичних виданнях Статті, опубліковані в
неперіодичних наукових збірниках, описують за такою схемою: автор, назва, (//),
назва збірника, (/), дані про наукового редактора, (.–), місце видання, (:),
видавництво, рік видання, (.–), сторінки. Наприклад: (міні-таблиця)
2.7.
Бібліографічний опис частини твору подібний до згаданого у п.4.6.3 і
здійснюється за такою схемою: автор, назва, (//), назва книги, (/), дані про наукового
редактора, (.–), місце видання, (:), видавництво, рік видання, (.–), після
цього зазначають порядковий номер розділу (глави, частини), його автора та
назву. Після (.–) вказують сторінки, на яких надруковано розділ. Наприклад:
(міні-таблиця)
IV. Закріплення нових знань. Практичне заняття
Як організувати роботу
Підготуйте друковані
джерела та картки з завданням, що стосуються теми уроку, по одній на кожного
учня. Роздайте по одній та картці
кожному. Протягом кількох хвилин учні читають інформацію на картці., Перевірте,
чи розуміють вони прочитане.
Завдання полягає в тому, щоб учні самостійно
склали бібліографічний опис .
Після того як учні
завершать цю вправу, запропонуйте їм розповісти. Проаналізуйте та узагальніть
отримані ними знання. Помилки зробленні
учнями узагальніть та проаналізуйте.
За допомогою цього
методу учні зможуть більш ефективно засвоїти основну інформацію з названого
питання – бібліографічний опис літератури.
Картка 1. Складіть
бібліографічний опис книги одного автора.
Картка 2. Складіть
бібліографічний опис книги за назвою.
Картка 3. Складіть
бібліографічний опис довідника.
Картка 4. Складіть
бібліографічний опис книги двох авторів.
Картка 5. Складіть
бібліографічний опис книги чотирьох
авторів.
Картка 6. Складіть
бібліографічний опис газетних статей.
Картка 7. Складіть
бібліографічний опис журнальних статей.
Картка 8. Складіть
бібліографічний опис підручника.
Картка 9. Складіть
бібліографічний опис книги за двома назвами.
Картка10. Складіть бібліографічний опис частини твору.
Бібліотекар. Бібліографічний опис є основою для створення, ведення
всіх бібліотечних каталогів, бібліографічних й інформаційних видань,
автоматичних даних про документи. Професіонал, кваліфікований робітник повинен
володіти методикою складання бібліографічного опису. Знання отримані в процесі
навчання на уроці будуть корисними протягом життя.
Учні відтворюють
отриману інформацію. Бібліотекар перевіряє правильність виконання завдання,
аналізує та узагальнює отримані ними знання.
V. Підсумки уроку.
1. Як ви гадаєте, чи виконали ми ті завдання, що
поставили на початку уроку?
2. Чи сподобалося вам робити бібліографічний опис?
3. Які труднощі виникали у вас протягом уроку?
Немає коментарів:
Дописати коментар