БІБЛІОТЕЧНИЙ УРОК. МЕТОДИКА КОНСПЕКТУВАННЯ

Мета: Ознайомити учнів з основними прийомами оброблення первинної інформації. Навчити учнів методиці складання конспектів і  користуватися конспектами.

      Ціль: Виховувати в учнів культуру читання і ведення інформаційних записів. Допомогти  учням адаптуватися до навчального процесу в ліцеї.

      Обладнання: комп’ютер, проектор, презентація.

                                   

Хід уроку

      І. Організаційний момент.

      ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

      ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Конспект – стислий писаний виклад змісту чого-небудь. Різновид навчального видання.

Конспект лекцій — стислий виклад курсу лекцій чи окремих розділів навчальної дисципліни.

Етимологія слова

Конспект - слово, запозичене з латинської мови, очевидно, через німецьке посередництво (нім. «konspekt»); лат. «conspectus» («зір», «видіння», «огляд»), пов'язане з дієсловом «conspicio» («дивлюсь», «бачу», «спостерігаю»), утвореним за допомогою префікса «com-» («con-») «з-» від дієслова «spicio» («specio») «дивлюсь»[1]

Основні риси конспекту

Конспект - це письмовий текст, що систематично, коротко, логічно і зв'язно передає зміст основного джерела інформації (статті, книги, лекції та ін.). Це запис, основу якого становлять план, тези, цитати та виписки (щонайменше два типи запису). Це спосіб роботи з текстом, ціль якого -зафіксувати і опрацювати його. Конспект - це виписка із тексту-джерела, яка здійснюється у формі згорнутого і переосмисленого подання інформації. Вона відтворює не лише головні ідеї тексту, що конспектують, але й зв'язок між ними. Стиль написання конспекту має бути наближений до оригіналу.

Конспектування письмового тексту - це процес, який складається із прочитання тексту-джерела, виділення основних положень у ньому, відбору прикладів і комбінування матеріалу, формування тексту конспекту.

Конспектування усного тексту - це процес уважного прослуховування і занотовування матеріалу, що включає вміння уловлювати суть сказаного, хід думок мовця, логічну послідовність викладу.

Типи запису:

v План - форма конспектування, яка включає аналіз структури тексту, узагальнення, виділення логіки розвитку подій і суті. Може бути простим (чітка лінійна послідовність пунктів) та складним (розгалужена система, наявність підпунктів).

v Виписки - найпростіша форма конспектування, яка майже дослівно відтворює тексти.

v Тези - форма конспектування, яка являє собою висновки, зроблені на основі прочитаного. Виокремлюють прості та ускладнені (окрім головних положень, включають також другорядні) тези.

v Цитування - форма конспектування, яка використовується, коли передача думки автора не можлива своїми словами. Цитування - це дослівна виписка.

v Помітки - форма конспектування, яку умовно можна віднести до запису, так як вона являє собою позначки у тексті.

Види конспект

       Плановий конспект (план-конспект) - конспект, що створюється на основі сформованого плану, який складається з певної кількості пунктів (із заголовками) та підпунктів. Кожен пункт плану відповідає певній частині конспекту. У випадку коли якийсь пункт плану не потребує пояснення, він може подаватися без уточнюючого тексту.

Текстуальний конспект - конспект, який має детальну форму викладу, яка складається із виписки та цитування (з логічними зв'язками) тексту-джерела. Цей вид конспекту дозволяє виявити суперечливі моменти чи хибність тверджень автора.

Довільний конспект - конспект, який включає декілька способів роботи над матеріалом (виписки, цитування, план та ін.). Потребує вміння самостійно та точно формувати основні положення тексту-джерела.

Схематичний конспект (контекст-схема) - конспект, який має вигляд плану, пункти якого представлені питальними конструкціями, на які потрібно дати відповідь.

Тематичний конспект - конспект, суть якого полягає в опрацюванні і висвітленні певного питання, теми. Під час роботи над тематичним конспектом може використовуватись більше ніж декілька джерел. У межах тематичного конспекту виділяють оглядовий тематичний конспект і хронологічний конспект.

Опорний конспект - конспект, який має творчу форму (введений у шкільну діяльність В. Ф. Шаталовим). Опорний конспект кодує зміст інформації за допомогою поєднання графічних символів, малюнків, цифр, ключових слів та ін.).

Зведений конспект - конспект, який створюється в процесі опрацювання декількох текстів. Створюється при зіставленні, порівнянні і зведенні до єдиної конструкції.

Вибірковий конспект - конспект, який має на меті вибрати інформацію із тексту на певну тему (для тексту-джерела ця інформація може бути вторинною).

Оформлення конспекту

Перш ніж розпочати написання конспекту потрібно вказати основні данні, які стосуються безпосередньо тексту-джерела: прізвище автора, назва роботи, рік і місце видання. Під час конспектування допускається скорочення

слів, наприклад: стаття - ст., мільйон - млн. та ін.. Не допускаються скорочення в назвах та прізвищах. При використанні цитат потрібно слідувати правилам цитування (цитата береться у лапки, записується джерело і номер сторінки). У конспектах можуть використовуватися таблиці, діаграми, схеми. Для виділення проблемних питань, важливих моментів, можуть використовуватись різні помітки, репліки, оцінки. Наприклад: «!» означає згоду з тим, про що йдеться; «?» - сумніви; «!?» - здивування; «NB» -важливу інформацію; «Y» - найголовніше у тексті.

Способи конспектування.

Існує два основних способи конспектування - прямий і опосередкований.

Прямий спосіб конспектування - це запис інформації, який відбувається під час її викладу. Цей запис подається у скороченому вигляді. Найбільш притаманний для записування лекцій, виступів, семінарів що проходять в усній формі. Для роботи з друкованими текстами не є підходящим, так як відбувається механічне переписування матеріалу без процесу його осмислення.

Опосередкований спосіб конспектування - це запис матеріалу, який здійснюється після прочитання, осмислення і логічного реконструювання тексту-джерела.

Для того, щоб здійснити цей вид роботи, потрібно:

v зорієнтуватись у загальній композиції тексту: визначити вступ, основну частину, кінцівку;

v вловити логіко-смислову основу повідомлення;

v виявити ключові ідеї, слова;

v визначити додаткову інформацію;

v лаконічно сформулювати головну інформацію.

Техніка складання конспекту

Процес роботи над конспектом - кропітке заняття. Вміння працювати з текстом завжди буде необхідним і актуальним. Ця ідея розвивалась різними вченими та педагогами ще у XVIII - XX ст. Так, Ф. Паульсен писав: "все, чого досягає учень своєю власною активністю, краще ним запам'ятовується, ніж те, що він сприймає пасивно..."[2] В. В. Лермантов: "уміння користуватися науковою літературою - ледь не найважливіше із умінь" [3] Н. В. Кашин вказував, що "учень, під час роботи з книгою, проводить різноманітну конструктивну працю... Цю раціональну діяльність особливо треба відмітити: вона має за ціль побудову системи знань" [4]

Виділяють такі основні техніки складання конспекту, як:

v первинне прочитання тексту-джерела: виявлення особливості матеріалу, його характеру, підкреслення невідомих термінів, слів та ін.;

v вторинне прочитання тексту-джерела: виокремлення головного від другорядного, поділ інформації на логічні частини, розміщення їх у відповідному порядку;

v основний зміст кожного смислового компонента занотовується у вигляді сконденсованої інформації після найменування теми;

v конспект складається не лише з основних положень, але й з фактів, висновків, спостережень та їх обгрунтовань;

v можливе використання реферативного способу викладу (наприклад: "автор вважає...");

власні коментарі, роздуми, ідеї розташовуються на полях.