Мета: Ознайомити учнів з основними прийомами
оброблення первинної інформації. Навчити учнів методиці складання конспектів і користуватися конспектами.
Ціль: Виховувати в учнів культуру читання і ведення інформаційних записів.
Допомогти учням адаптуватися до
навчального процесу в ліцеї.
Обладнання: комп’ютер, проектор, презентація.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Оголошення теми і мети уроку.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Конспект – стислий
писаний виклад змісту чого-небудь. Різновид навчального видання.
Конспект лекцій
—
стислий виклад курсу лекцій чи окремих розділів
навчальної дисципліни.
Етимологія
слова
Конспект - слово, запозичене з латинської мови, очевидно, через
німецьке посередництво (нім. «konspekt»); лат. «conspectus» («зір», «видіння», «огляд»), пов'язане з дієсловом «conspicio» («дивлюсь»,
«бачу», «спостерігаю»), утвореним за допомогою префікса «com-» («con-») «з-» від
дієслова «spicio» («specio») «дивлюсь»[1]
Основні риси конспекту
Конспект - це письмовий текст, що систематично, коротко, логічно і
зв'язно передає зміст основного джерела інформації (статті, книги, лекції та
ін.). Це запис, основу якого становлять план, тези, цитати та виписки
(щонайменше два типи запису). Це спосіб роботи з текстом, ціль якого -зафіксувати і опрацювати його. Конспект - це виписка із тексту-джерела, яка здійснюється у формі
згорнутого і переосмисленого подання інформації. Вона відтворює не лише головні
ідеї тексту, що конспектують, але й зв'язок між ними. Стиль написання конспекту
має бути наближений до оригіналу.
Конспектування
письмового тексту - це процес, який складається із
прочитання тексту-джерела, виділення основних положень у ньому, відбору
прикладів і комбінування матеріалу, формування тексту конспекту.
Конспектування усного тексту - це процес уважного прослуховування
і занотовування матеріалу, що включає вміння уловлювати
суть сказаного, хід думок мовця, логічну послідовність викладу.
Типи запису:
v План - форма конспектування, яка включає
аналіз структури тексту, узагальнення, виділення логіки розвитку подій і суті.
Може бути простим (чітка лінійна послідовність пунктів) та складним
(розгалужена система, наявність підпунктів).
v Виписки - найпростіша форма конспектування, яка
майже дослівно відтворює тексти.
v Тези - форма конспектування, яка являє собою
висновки, зроблені на основі прочитаного. Виокремлюють прості та ускладнені
(окрім головних положень, включають також другорядні) тези.
v Цитування - форма конспектування, яка використовується, коли передача думки автора не
можлива своїми словами. Цитування - це дослівна виписка.
v Помітки - форма конспектування, яку умовно можна
віднести до запису, так як вона являє собою позначки у тексті.
Види конспект
Плановий конспект (план-конспект) - конспект, що створюється на основі сформованого плану,
який складається з певної кількості пунктів (із заголовками) та підпунктів.
Кожен пункт плану відповідає певній частині конспекту. У випадку коли якийсь
пункт плану не потребує пояснення, він може подаватися без уточнюючого тексту.
Текстуальний
конспект - конспект, який має детальну форму викладу, яка складається із виписки та
цитування (з логічними зв'язками) тексту-джерела. Цей вид конспекту дозволяє
виявити суперечливі моменти чи хибність тверджень автора.
Довільний
конспект - конспект, який включає декілька способів роботи над матеріалом (виписки,
цитування, план та ін.). Потребує вміння самостійно та точно формувати основні
положення тексту-джерела.
Схематичний
конспект (контекст-схема) - конспект, який має вигляд плану, пункти якого представлені питальними конструкціями, на які
потрібно дати відповідь.
Тематичний
конспект - конспект, суть якого полягає в опрацюванні і висвітленні певного питання,
теми. Під час роботи над тематичним конспектом може використовуватись більше
ніж декілька джерел. У межах тематичного конспекту виділяють оглядовий
тематичний конспект і хронологічний конспект.
Опорний
конспект - конспект, який має творчу форму (введений у шкільну діяльність В. Ф.
Шаталовим). Опорний конспект кодує зміст інформації за допомогою поєднання
графічних символів, малюнків, цифр, ключових слів та ін.).
Зведений
конспект - конспект, який створюється в процесі опрацювання декількох текстів.
Створюється при зіставленні, порівнянні і зведенні до єдиної конструкції.
Вибірковий
конспект - конспект, який має на меті вибрати інформацію із тексту на певну тему (для
тексту-джерела ця інформація може бути вторинною).
Оформлення конспекту
Перш ніж
розпочати написання конспекту потрібно вказати основні данні, які стосуються
безпосередньо тексту-джерела: прізвище автора, назва роботи, рік і місце видання. Під час конспектування допускається
скорочення
слів, наприклад: стаття - ст., мільйон - млн. та ін.. Не
допускаються скорочення в назвах та прізвищах. При використанні цитат потрібно
слідувати правилам цитування (цитата береться у лапки, записується джерело і
номер сторінки). У конспектах можуть використовуватися таблиці, діаграми,
схеми. Для виділення проблемних питань, важливих моментів, можуть
використовуватись різні помітки, репліки, оцінки. Наприклад: «!» означає згоду з тим, про що
йдеться; «?» - сумніви; «!?» - здивування; «NB» -важливу інформацію; «Y»
- найголовніше у тексті.
Способи конспектування.
Існує два основних способи
конспектування - прямий і опосередкований.
Прямий спосіб
конспектування - це запис інформації, який відбувається під час її викладу. Цей запис
подається у скороченому вигляді. Найбільш притаманний для записування лекцій,
виступів, семінарів що проходять в усній формі. Для роботи з друкованими
текстами не є підходящим, так як відбувається механічне переписування матеріалу
без процесу його осмислення.
Опосередкований
спосіб конспектування - це запис матеріалу, який здійснюється після прочитання,
осмислення і логічного реконструювання тексту-джерела.
Для
того, щоб здійснити цей вид роботи, потрібно:
v зорієнтуватись у загальній
композиції тексту: визначити вступ, основну частину, кінцівку;
v вловити логіко-смислову основу повідомлення;
v виявити ключові ідеї, слова;
v визначити додаткову інформацію;
v
лаконічно
сформулювати головну інформацію.
Техніка складання конспекту
Процес роботи
над конспектом - кропітке заняття. Вміння працювати з
текстом завжди буде необхідним і актуальним. Ця ідея розвивалась різними
вченими та педагогами ще у XVIII - XX ст. Так, Ф. Паульсен писав:
"все, чого досягає учень своєю власною активністю, краще ним
запам'ятовується, ніж те, що він сприймає пасивно..."[2] В. В. Лермантов: "уміння користуватися науковою
літературою -
ледь не найважливіше із умінь" [3] Н. В. Кашин вказував, що "учень, під час роботи з
книгою, проводить різноманітну конструктивну працю... Цю раціональну діяльність
особливо треба відмітити: вона має за ціль
побудову системи знань" [4]
Виділяють
такі основні техніки складання конспекту, як:
v первинне прочитання тексту-джерела: виявлення особливості
матеріалу, його характеру, підкреслення невідомих термінів, слів та ін.;
v вторинне прочитання тексту-джерела: виокремлення
головного від другорядного, поділ інформації на логічні частини, розміщення їх
у відповідному порядку;
v основний зміст кожного смислового компонента
занотовується у вигляді сконденсованої інформації після найменування теми;
v конспект складається не лише з основних положень, але й з
фактів, висновків, спостережень та їх обгрунтовань;
v
можливе
використання реферативного способу викладу (наприклад: "автор
вважає...");
власні
коментарі, роздуми, ідеї розташовуються на полях.
Немає коментарів:
Дописати коментар