Пошук літератури за допомогою Інтернет ресурсів

1. ВСТУП

Бібліотекар. Сьогодні ми започатковуємо бібліотечні уроки «Пошук літератури за допомогою Інтернет ресурсів». Вашій увазі пропонується перший такий урок. Допоможуть нам його провести викладач інформатики Буркацький Олег Анатолійович та учні групи № 203.

Історична довідка «З чого все почалось»

На зорі цивілізації людина вивчала оточуючий світ, отримувала навички, уміння, і знання.  Саме в той час у людства виникла потреба накопичувати та зберігати інформацію. Інформація передавалась із уст в уста.  Усна – передача найдревніший спосіб передачі  знань, в історії  людства. З часом появися  наскальний живопис. З часом виникла система запису,  люди почали використовувати для письма майже все, на чому можна писати – глиняні таблички «скрижалі», кору дерев, листи металу, папірус, пергамент. Перші книги писали на  корі дерев, полотні, шкірі, глиняних табличках, шкірі та папірусі з часом на пергаменті. Приблизно 100-150р. стали поширюватись кодекси або зброшуровані книги замінив сувої.

 Скарбницею духовних багатств людства, однією з найміцніших ла­нок, що поєднують минуле, сучасне і майбутнє, є книжка.  Це найповніше і всеосяжне вираження культури людства. За­клад, у якому зібрано багато кни­жок, називають бібліотекою.

Коли і де виникли перші книжки і були засновані перші бібліотеки?

Бібліотеки функціонували в Месопотамії, Єгипті, Китаї ще в III тисячолітті до н. є. і були в дуже великій пошані.

          Часто Єгипет називають колис­кою людства. Його земля стала ко­лискою скарбниць людської дум­ки — бібліотек.

           2300 років тому Олександр Македонський підкорив Єгипет і заснував місто Александрію, яке проголосив столицею Єгипту.  У центрі міста була збудована Александрійська  бібліотека.   

          Справжня історія бібліотек по­чалася з часу їх виникнення в Гре­ції, де з'явилося і саме слово «бі­бліотека», що означає в перекладі з грецької мови «зібрання книг». Пергамська бібліотека була центром розвитку наукової та культурної думки давнього світу. Пергамент – особливим чино вичинена шкіра козенят та ягнят.

          Пропоную зробити малень­ку екскурсію в історію бібліотек України. Адже книжка за часів Київської Русі була у великій шані. Вже тоді існувало чимало книго­збірень при церквах, монастирях, при дворах князів, дружинників та бояр. Найбільшими з них були: перша на Русі бібліотека, засно­вана великим київським князем Ярославом Мудрим (1037 р.) і бі­бліотека Києво-Печерського мо­настиря (пізніше — лаври).

             Протягом XI—XIII ст. такого типу бібліотеки створювалися при соборах і монастирях по всій Укра­їні. У XV—XVII ст. з'являються бібліотеки перших навчальних закладів. Серед них: Острозька греко-слов'яно-латинська школа, Львівський університет, а впро­довж XVIII ст. — бібліотеки ко­легій у містах: Чернігові, Харкові, Львові, Луцьку, Ужгороді.

            Києво-Могилянска академія — перший вищий навчальний заклад України і Східної Європи, центр освіти. Визначну роль у системі навчання і виховання відігравала її академічна бібліотека, яку за­снував перший протектор академії Петро Могила. У XIX ст. форму­валися значні зібрання книжок у бібліотеках духовних семінарій та академій, наукових товариств бага­тьох губернських міст.

             Активну підтримку у іх відкрит­ті надавали громадські діячі, вчені, письменники України — І. Я. Фран­ко, В. Г. Короленко, М. М. Коцюбин­ський, Леся Українка та ін.

            XX і XXI століття

            Справжнім ренесансом у біблі­отечній справі України стали 20-ті роки XX століття: створюється Все­народна бібліотека України, активі­зується діяльність наукових, вишівських та публічних бібліотек Києва, Харкова, Одеси, Катеринослава.

             На сьогодні найвідомішими бі­бліотеками в Україні є: Державна бібліотека України, Державна іс­торична бібліотека, Центральна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського Академії наук України, Дер­жавна наукова медична бібліотека, Державна наукова сільськогос­подарська бібліотека Української академії аграрних наук, Наукова бібліотека Київського університе­ту ім. Т. Г. Шевченка, Державна науково-технічна бібліотека, Дер­жавна бібліотека України для ді­тей, Державна бібліотека України для юнацтва та інші.

            Завдання сучасної бібліотеки здійснювати бібліотечно-інформаційну, культурно-просвітницьку, навчально-виховну роботу. Тому започатковані програми з формування інформаційної культури в бібліотеках. В бібліотеках активно користуються Інтернет ресурсами, створюються інформаційні центри, електроні бібліотеки.

У 1957 році було створено Агентство перспек­тивних розробок (АКРА), яке займалося зовсім не міжнародними мережами, а найбанальніпіими військовими розробками. І проіснувало воно в цій якості ціле десятиліття, перш ніж пере д ученими стала нова проблема.

А проблема була ось яка: необхідно було об'єднати роботу дослідницьких установ, розкида­них по неосяжних просторах рідної Америки. Не­обхідна була чітка, налагоджена система, що доз­воляє різним дослідницьким центрам координува­ти свою роботу, обмінюватися інформацією за принципом «кожен із кожним». І працювати ця система повинна була так, щоб вихід із ладу одно­го «вузла» цієї мережі - скажімо, у разі приціль­ного ядерного удару, - жодним чином не вплинув би на роботу інших...

Що повинне було бути об'єднане в цю мережу? Звичайно, комп'ютери, які служили мозковим центром будь-якої дослідницької лабораторії. Але не тільки вони. Концепція мережі (поки що - без­іменна) передбачала інтеграцію до єдиної струк­тури багатьох дрібних, як сказали б сьогодні, -

локальних «підмереж». При цьому кожна з них, зберігаючи свою індивідуальність, ставала в то й же час частиною єдиної інформаційної структури.

І ось в січні 1969 року смутні ідеї, що витали в головах чиновників, військових і дослідників, на­решті отримали своє втілення - вперше (правда, всього на декілька хвилин) була запущена систе­ма, що зв'язала між собою чотири комп'ютери в різних кінцях СІЛА. А через рік нова інфор­маційна мережа, названа Arpanet, вже приступи­ла до роботи.

Arpanet давала вченим просто неймовірні мож­ливості комунікації: у лічені секунди дослідник, що знаходиться, скажімо, в Техасі, міг послати запит на отримання потрібної йому інформації, наприклад, на Аляску - і через декілька секунд потрібний файл вже «лежав» на його «електрон­ному столі».

З кожним роком Arpanet росла і розвивалася -просто загрозливими темпами. Із суто військової і засекреченої мережа ставала все більш доступною для організацій, скажімо так, суто цивільних. Право доступу в Arpanet почали вимагати собі спочатку всі великі лабораторії, потім ^ дрібніші... Нарешті, в гонку за Arpanet включи­лися і вищі навчальні заклади.. Військові бурча­ли, але погоджувалися... У 1973 році через Arpanet вперше «поспілкувалися» комп'ютери різних країн. Мережа стала міжнародною.

У результаті, коли в мережі виявилися сполу­ченими вже тисячі комп'ютерів, стало ясно: не­обхідно повністю переробити механізм доступу до Arpanet. І такий механізм був введений у 1983 році.

Це дозволяло користувачам із легкістю підключатися до Інтернету за допомогою звичай­ної телефонної лінії. Тоді ж відбулося розділення Arpanet. Від колись єдиної мережі від'єдналися (зберігаючи при цьому зв'язок S3 нею) декілька «наукових»     мереж,     включаючи     знамениту NSFNet. Вона-то, по суті, і стала основою Інтернету. Хоча кількість підключених у мережу комп'ютерів ще не досягло тисячі, але навіть з та­кою кількістю користувачів ні про яку сек­ретність, зрозуміло, не могло бути і мови. Тому пентагонівські яструби відділили для своїх потреб деяку частину Arpanet, що отримала назву MilNet, а решту простору мережі залишили на розсуд прагнучої комунікацій громадськості. Так народилася мережа Internet.

Справжнім «народженням» це ще не було, і ме­режа продовжувала залишатися робочим інстру­ментом вузького кола фахівців. Проте розвиток мережі Інтернет йшов повним ходом - всього за шість років її існування в - якості відкритої інформаційної мережі число підключених, до неї користувачів збільшилося більш ніж у 100 разів! На початку 90-х років користувачі кинулись у ме­режу потоком - тепер вже не спеціалісти, не вчені, а прості люди. Попит на послуги Інтернет ріс не днями, а годинами. У 1995 році почався справжній бум-Інтернет, мережа стала най­більшим, динамічним і доступним джерелом ма­сової комунікації.

Формування суспільства знань поставило перед системою інформаційно-бібліотечного забезпечення науки вимогу переходу від традиційної парадигми обслуговування, що базується на представленні документів на паперових носіях, до парадигми інформаційної супермагістралі, яка передбачає надання різноманітної мережевої інформації, що доступна за межами однієї бібліотеки. Практика цього періоду характеризується інтенсивним впровадженням у роботу бібліотек засобів телекомунікації, появою електронних повнотекстових видань, створенням власних електронних зібрань, розвитком корпоративних бібліотечних систем тощо.

Мережа Інтернет схожа на величезну світову бібліотеку, що має тільки одна, але суттєва відмінність: для пошуку книги в бібліотеці є каталог, у крайньому випадку, можна звернутися до досвідченого бібліотекаря. Повного каталогу Інтернету не існує. Але, тим не менше, пошук в глобальної комп'ютерної мережі можливий, і це, мабуть, є однією з найбільш важливих його сторін. Для пошуку даних у мережі використовуються спеціальні сервери, інформація на яких підтримується і оновлюється практично автоматично.

 Сьогодні, коли Інтернет став одним з основних джерел інформації, пошук у Мережі набуває все велику практичну цінність. Але з швидким збільшенням обсягу доступних даних все більше ускладнюється і сама процедура пошуку.

 Інтернет - це глобальна комп'ютерна мережа, яка пов'язує між собою як користувачів комп'ютерних мереж, так і користувачів ПК. Інтернет повільно, але вірно стає основним засобом корпоративного спілкування, поступаючись поки телефону.

 У Мережі наявний гігантську кількість інформаційних ресурсів. За деякими оцінками, число документів перевищило 65 млн. і продовжує стрімко зростати.  Такий обсяг інформації вимагає правильної організації процесу пошуку і застосування спеціальних технічних засобів, таких як пошукові машини. Простий пошук за досить поширеній ключовим словом дає зазвичай від десятків тисяч до декількох мільйонів посилань. Очевидно, що робота з такою великою кількістю документів практично неможлива, тим більше що переважна їх частина містить інформацію, що не відноситься до справи.

 Джерела інформації в Інтернеті розрізняються за способом представлення інформації, а отже, і за методом доступу до них.

2. ОСНОВНІ ПРИЙОМИ ПОШУКУ ІНФОРМАЦІЇ В ІНТЕРНЕТІ

До результатів пошуку пред'являються вимоги повноти охоплення ресурсів, достовірності отриманої інформації, мінімальних витрат часу і максимальна швидкість пошуку.

 Вимога повноти охоплення ресурсів не потребує додаткових поясненнях, за винятком необхідності використовувати при пошуку ресурси не тільки WWW, але й інших служб Інтернету.

 Достовірність інформації, враховуючи природу Інтернету, стає надзвичайно важливою вимогою.  Оцінка достовірності може здійснюватися як традиційними методами (перевірка легальності публікацій на паперових носіях, отримання відомостей про організації та авторів, з'ясування насправді їх електронних ресурсів тощо), так і з використанням можливостей Інтернету (ознайомлення з альтернативними джерелами інформації, звіряння фактичної матеріалу , встановлення частоти його використання іншими джерелами; з'ясування статусу документа та рейтингу джерела засобами пошукових систем, отримання інформації про компетентність та статус автора матеріалу за допомогою спеціальних пошукових сервісів Інтернету; аналіз окремих елементів організації сайту з метою оцінки кваліфікації підтримують його фахівців та інше).

 Час пошуку, не рахуючи витрат часу, пов'язаних з технічними характеристиками підключення, в основному залежить від планування пошуку та навичок роботи фахівця з пошуку з ресурсом вибраного типу.  Планування пошуку полягає у визначенні необхідних для вирішення пошукового вимоги пошукових служб та порядку їх застосування. Крім того, багато залежить від навичок і досвіду конкретного фахівця з пошуку.

 Як вже зазначалося, інформація в Інтернеті доступна з джерел різного типу. Перш за все - це WWW-ресурси (гіпертекстова система, каталоги ресурсів, пошукові машини). Крім того, це вже відомі читачеві електронна пошта, поштові роботи, Usenet і інші телеконференції, а також ftp-системи та архіви (із застосуванням Gopher і Veronica). WWW дозволяє здійснювати пошук необхідних ресурсів на основі своїх гіперсвойств, тобто наявні пошукові системи працюють з використанням гіперпосилань в автоматичному режимі, не виключаючи можливості ручного перегляду. У WWW є цілий ряд пошукових сервісів як загального, так і спеціалізованого призначення.

 Каталоги ресурсів являють собою бази даних з адресами ресурсів Інтернету й самими різними тематиками. Зазвичай вони мають ієрархічну структуру, звичну для користувача, і деякі засоби пошуку по ній. Ці каталоги в більшій своїй частині обслуговуються фахівцями з класифікації, тобто зумовлюється певний суб'єктивний підхід до відбору інформації, який, з одного боку, кілька гарантує достовірність інформації, але з іншого - зумовлює можливість відсутності (пропуску) частини інформації, а також се запізніле розміщення в каталозі.

 Пошукові машини - це механізм автоматичної побудови посилань (індексів) на різні ресурси. Пошукові машини можуть бути орієнтовані на глобальні, спеціалізовані або локальні ресурси. По суті вони є потужними ІПС, які за допомогою спеціальних програм-роботів (так званих "павуків") постійно здійснюють автоматичний пошук необхідної інформації в Інтернеті. Створені на цій основі спеціалізовані БД забезпечують пошук інформації за запитами користувачів на основі спеціальних ІПМ. Щоправда, охоплення переглядається інформації залежить від застосовуваних алгоритмів і навіть для потужних пошукових машин залишає бажати кращого.

 Електронна пошта застосовується в Інтернеті і в WWW. Адреси при цьому потрапляють у пошукові системи і доступні пошукових машин.

 Поштові роботи - це спеціальні програми, здатні відповідати певними діями на команди, що надходять їм, але електронною поштою. Їх основне призначення - пересилання даних за запитом у разі, коли ті недоступні іншим способом, а також як альтернатива роботи в режимі online з будь-яким з відомих ресурсів, наприклад ftp-архівами. Адреса поштового робота має формат електронної пошти. При пошуку поштові роботи зазвичай використовуються лише як посередники при отриманні інформації. Іноді доводиться стикатися з тим, що вони виявляються єдиним засобом отримання потрібних відомостей.

 Usenet і інші регіональні і спеціалізовані телеконференції представляють собою електронні "дошки оголошень", де користувач розміщує свою інформацію в одній з тематичних груп новин, переданих передплатникам відповідної тематики. Цей ресурс найбільш значущий для швидкого накопичення інформації, але вузькому питання, а для пошуку - частіше для отримання приватної, неофіційної інформації.

 Ресурси, доступні за telnet, в ряді випадків являють собою абсолютно унікальну інформацію, перш за всією по бібліотечних каталогів європейських і американських університетів, а також державних установ.

 Як вже зазначалося, система файлових архівів ftp має досить великі ресурси цінної інформації, до цих пір не переведеної в WWW. Архіви ftp представляють собою в першу чергу джерела отримання програмного забезпечення. Пошук в них може становити певний інтерес при знанні структури архівів; побудови файлових систем, імен файлів і тек, що містять необхідні ресурси.

Методика пошуку інформації в Інтернеті

Пошук необхідної інформації в Інтернеті можна здійснювати різними способами:

 Пошук за допомогою пошукових машин за ключовим словом

 Пошук за допомогою класифікаторів пошукових машин

 Каталоги та колекції посилань (більш загальні поняття)

 Рейтинги (найпопулярніші ресурси)

 Конференції, чати

 Сторінки посилань ("Links") на тематичних сайтах (рідкісні, спеціалізовані речі)

 Немережеві способи (поради друзів, знайомих; реклама в друкованих виданнях)

 На початку пошуку інформації необхідно визначити її тип. Умовно можна виділити 4 типи інформації.

 1 тип - загальна (наприклад: історія Російської імперії),

 2 тип - менш загальна (наприклад: імператор Олександр II),

 3 тип - конкретна (наприклад: реформи Олександра II),

 4 тип - більш конкретна (наприклад: скасування кріпосного права).

 У залежності від типу інформації визначаються і шляху пошуку.

 Інформація 1 типу шукається за допомогою класифікаторів пошукових машин (з російських - рекомендується Яндекс www.Yandex.ru). Якщо відразу сайти з необхідною інформацією не знаходяться, то слід переглядати знайдені за класифікатором каталоги і сторінки посилань ("Links"), які знаходяться сайтах подібної тематики. Ці сайти наводяться в класифікаторі по темі і знайдених каталогах.

 Інформація 2 типу шукається подібно пошуку для 1 типу, але з перевагою пошуку по каталогах і сторінках посилань.

Інформація 3 типу - за ключовими словами, які вводяться в рядок пошуку пошукових машин, каталогів, сторінкам посилань

 Інформація 4 типи - на докладним даними, які вводяться в рядок пошуку. Дані знаходяться згідно способам пошуку викладені для 2 і 3 типів.

 Приклади:

 Пошук по 1 типу. Необхідна інформація: «Історія Російської імперії».

 Заходимо в Яндекс - Наука і освіта / Соціальні науки / Історія. За описом теми знаходимо сайт http://rus-hist.on.ufanet.ru .. Якщо в ньому немає необхідної інформації, то переходимо на сторінку посилань цього сайту. На ній є посилання на каталоги ресурсів: www.history.ru, http://www.lants.tellur.ru/history/index.htm. У них, швидше за все, будуть знайдені сайти по на задану тему.

 Пошук по 2 типу. Необхідна інформація: «Імператор Олександр II».

 Пошук здійснюється аналогічно попередньому, але більше уваги приділяється роботі з каталогами www.history.ru, http://www.lants.tellur.ru/history/index.htm.

 Пошук по 3 типу. Необхідна інформація: «Реформи Олександра II»

 Тут з'являється новий спосіб пошуку - за ключовими словами. Пишемо в рядку пошуку Яндекса «Реформи Олександра II». Результат для перегляду - 1790 сторінок, які знаходяться на 170 сайтах, до числа яких входять і каталоги. Для звуження інформації можна додати нові ключові слова - додаткові факти у вже знайденому підборі сайтів, наприклад: «1860-1870 рр..» І т. д. В інших пошукових машинах набирається повністю «Реформи Олександра II в 1860-1870 рр..».

2.3 Розвиток інформаційного ресурсу

 Як і інші інформаційні технології, Інтернет створюють розробники, але в даному випадку в основному це творці ресурсів (починаючи від фахівців, провідних підтримку hard - і software, дизайнери, художники, редактори і найголовніше - автори інформаційних ресурсів).  Природно, створення ресурсів - не самоціль, ресурси потребуються користувачами мережі, тобто тими ж фахівцями і споживачами ресурсів, серед яких, як уже зазначалося, з'являється новий шар - фахівці з data mining, з пошуку інформації.  Інформаційні ресурси Інтернету, як, втім, і інші, в тому числі неелектронні інформаційні ресурси (зокрема, засоби масової інформації), характеризуються певними станами своєї діяльності (рис. 9.3).

 Ресурс зароджується у відповідності з потребами суспільства і його можливостями (зокрема, пов'язаними з рівнем технічного і соціального стану суспільства).

 У міру можливості відбуватися "дорослішання", становлення ресурсу (або його зникнення при повній відсутності затребуваності, тобто зникнення, можливо, не у фізичному сенсі - сайт може існувати, а саме в сенсі попиту).

 При певному рівні потреби і (в тому числі і стараннями авторів сайту) відбувається її каталогізація, тобто відомості про ресурс з'являються в різних каталогах, відповідають типу ресурсу.

 Індексування, тобто поява ресурсу в індексах пошукових машин, відбувається при досягненні певних обсягів інформаційного наповнення і затребуваності.

 При наявності постійного зростання затребуваності відбувається і постійний розвиток ресурсу, в іншому випадку ресурс згасає і поступово зникає з індексів і каталогів.

2.4 Вимоги до інструментів пошуку

 Як зазначалося раніше, рисами, властивими професійного пошуку, є його повнота, достовірність і висока швидкість. Найбільш серйозним і нетривіальним чинником, що визначає швидкість досягнення мети пошуку, стає планування пошукової процедури. Це вимагає, з одного боку, вибору типу ресурсів, які потенційно здатні нести інформацію, релевантну пошукової задачі, а з іншого - вибору інструментів пошуку, обслуговуючих відповідне інформаційне поле, в залежності від їх передбачуваної результативності. Якщо говорити про найбільш ємному на сьогоднішній день з точки зору інформаційного наповнення WWW-просторі, то відносне достаток його пошукових засобів робить рішення більшості практичних завдань багатоваріантним. Побудова оптимальної послідовності застосування тих чи інших інструментів на кожному етапі пошуку й зумовлює його ефективність. Допомогти вирішити проблему вибору може чітке уявлення про види, призначення та особливості роботи інформаційно-пошукових систем (ІПС) Інтернету.

2.5 Структура пошукових сервісів

 Реальними носіями інформації про ресурси, якими володіє Інтернет, є пошукові машини і каталоги. Інформаційно-пошукові системи Інтернету розрізняються, але принципу відбору інформації, яка в тій чи іншій мірі присутній і в скануючої програмі пошукової машини, і в діяльності фахівців, які виробляють каталогізацію. Як правило, розрізняють два основні показники: просторовий масштаб системи та її спеціалізація.

 При формуванні інформаційного масиву пошукова система може стежити за оновленням заздалегідь заданого набору документів, каталогів або кінцевого числа вузлів, відібраних по деякому принципом. Такі системи, реалізовані в Інтернеті, кілька умовно можна назвати локальним і. Глобальні пошукові системи на відміну від локальних вирішують більш трудомістку задачу - по можливості найбільш повне охоплення ресурсів всього інформаційно» поля Інтернету (WWW або іншого), яке вони обслуговують. Наслідком цього стає зростання ролі механізму, використовуваного такою системою для постійного збільшення числа переглянутих сайтів.

 Побудова регіональних та спеціалізованих пошукових сервісів передбачає активну фільтрацію інформації. Спеціалізація пошукової системи на базі будь-якого профілю АБО тема тики, будь то правова спрямованість, пошук персоналій або файлів мультимедіа у форматі МРЗ, може відбуватися як в глобальному, так і на локальному масштабі. Зрозуміло, систему простіше побудувати і супроводжувати на обмеженому просторі оновлюваних сайтів, що зазвичай і реалізується на практиці.

 Регіональними пошуковими службами інформація фільтрується в основному по імені домену верхнього рівня сервера, наприклад by для Білорусі, ru - для Росії. Серйозний недолік таких систем відсутній облік великої кількості ресурсів, що розміщуються регіональними авторами ресурсів безпосередньо в домені com.

 Облік регіональних особливостей найчастіше є присутнім і в глобальних пошукових сервісах. Система Lycos, наприклад, ранжує відповіді по регіону запиту.

Інтернету, виходячи з його природи, супроводжує інформаційний хаос. І тільки сучасні засоби автоматичного індексування документів здатні, враховуючи застосовуються алгоритми і можливості технічних засобів, знайти в цьому хаосі раціональне зерно. Застосування ж при пошуку ресурсів без пошуку за ключовими словами нагадує серфінг, а не серйозну роботу з інформацією.

2.7 Планування пошуку

 Пошук і збір інформації в Інтернеті потребують плануванні. Помилкова логіка побудови запиту, не оптимізованих послідовність застосування інструментів пошуку, спроби прискорити пошук - все це не просто затягує отримання результату, але може поставити під загрозу сенс пошукової роботи.

 Зупинимося на кількох важливих моментах, пов'язаних з плануванням і першими кроками таких робіт.

 Починати потрібно з всебічного лексичного аналізу шуканої інформації. Слід використовувати будь-яке, досить достовірне і докладний опис досліджуваного питання для отримання первинних відомостей. Таким джерелом цілком може стати як вузькоспеціальне довідник, так і електронна енциклопедія загального профілю. На основі вивченого матеріалу необхідно сформувати максимально широкий набір ключових слів у вигляді окремих термінів, словосполучень, професійної лексики, сленгу, слів-кліше і стійких словесних штампів, при необхідності на декількох мовах. Заздалегідь слід визначити та можливі уточнення пошукового запиту-рідкісні слова, синоніми та антоніми. назви та прізвища, тісно пов'язані з потрібним питанням. Бажано також заздалегідь передбачити можливі нерелевантні відповідати на запити, тобто можливі характеристики пошукового шуму. Після накопичення цих попередніх даних можна перейти до отримання первинної інформації з Інтернету.

 Основне завдання цієї стадії врахувати особливості Інтернету, який є не тільки носієм технологій, але і традицій, і власної етики. Мережева лексика, сленг і написання загальновживаних слів тут можуть відрізняться від прийнятих.

 Відомості про наявність в Інтернеті необхідних даних краще за все шукати в раніше відомому каталозі, що підтримує пошук за ключовими словами. При вирішенні, наприклад, простих завдань типу "Отримати текст Конституції Республіки Білорусь" або "В яких правових актах вживається назва рідного міста" відомий сайт або каталог може бути більш швидким способом отримання інформації, ніж автоматичний індекс, і забезпечить більшу достовірність.

 Після лексичного аналізу інформації настає технологічний етап.  Вибір інформаційного поля Інтернету і пошукових інструментів проводиться на основі вищевикладених підходів.

 Використовуються тестові запити з одного-двох ключових слів або фрази, потім аналізується кількісний відгук. Змістовний аналіз даних дозволяє коригувати запити, але релевантністю відгуку. У результаті тестування з'ясовуються найбільш представницькі джерела інформації, після чого слід уточнити послідовність застосування пошукових інструментів. На цьому етап планування завершується.

 На закінчення відзначимо, що при вирішенні завдання збору інформації з Інтернету значну роль відіграють регіональні та спеціалізовані пошукові сервіси. Застосування глобальних індексів не для прямого пошуку потрібних відомостей, а для локалізації цих пошукових інструментів нерідко дозволяє скоротити терміни вирішення поставленої пошукової задачі.

ВИСНОВОК

 Беручи до уваги все вище сказане, можна спробувати одним словом визначити суть Інтернету: це - спілкування, спілкування між окремими людьми і цілими націями без втручання урядових авторитетів. Ця нова технологія з величезною швидкістю змінює вигляд цивілізації, докорінно змінюючи уявлення людства про світ і самому собі.  Мережа Інтернет уже увібрала в себе десятки мільйонів людей, більше сотні країн, вона повністю змінила процеси поширення і сприйняття інформації. У наше століття інформаційних технологій віртуальна реальність інтернет, сприяє стирання державних кордонів, скорочення географічних відстаней, ліквідує перешкоди між культурами, стає не менш виразною, ніж навколишнє нас матеріальний світ.

 З розвитком INTERNET з'явилася можливість швидкого і зручного пошуку необхідної документальної інформації. Тепер можна не займатися підбором і вивченням величезної кількості літератури в книжкових магазинах і бібліотеках.  Інформацію можна отримати, не виходячи з будинку або офісу. Для цього потрібен тільки безпосередньо сам комп'ютер, підключений до INTERNET з встановленою спеціальною програмою - браузером, призначеної для перегляду вмісту Web-сторінок.

 Завдяки різноманітності пошукових систем, спеціально розробленим для рядового користувача, кожен може легко відсікти завідомо непотрібний потік інформації, лише правильно сформулювавши мета пошуку.

Практична частина:

Пошук інформації:

•      Деревообробні круглопилкові верстати;

•      Деревообробні стругальні верстати;

•      Деревообробні фрезерні верстати;

•      Деревообробні шліфувальні верстати;

•      Деревообробні свердлильні верстати.

   

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Грінберг А.С., Кашинський Ю.І., Славін Б.С. Введення в правову інформатику. –  Мн.: НО ТОВ БІП. – С. 2002, 303.

 Гусєв В.С. Google: ефективний пошук. Короткий посібник. –  М., 2006.

Інформатика для юристів та економістів. / ред.. С. В. Симоновича. –  СПб.: Питер, 2001.

 Інформатика. Базовий курс.:  Підручник для ВНЗ. –  СПб, 2001

 Комп'ютерні технології в юридичній діяльності. /ред.. професор М. Польовий. – М.: Видавництво БЕК, 1994.

 Розсолів М.М.  Інформаційне право. – М.: М. МАУП, 1999. – 321с.

 Енциклопедія Інтернет, СПб, 2001

How the browsers compare // http://www.microsoft.com

Джерела вікіпедії